Нещодавно у мережі спалахнув скандал навколо звільнення завідувача однієї з кафедр ужгородського вишу. У наказі, який було опубліковано у мережі, підставою звільнення вказано «вчинення працівником, який здійснює виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України».

Також у наведених у низці інтернет-видань матеріалах зазначено, що підставою звільнення цього професора стала публікація ним книги (збірки оповідань про життя вишу, із застосуванням узагальнень без конкретизації). Окремі викладачі та студенти вишу були обурені змістом цієї книги та охарактеризували її зміст як образливий та аморальний. А ініціативна група звернулася до керівництва вишу з вимогою «надати правову оцінку порушенню професійної етики та моралі в тексті видання, з’ясувати професійну придатність професора займаним посадам, відсторонити на час розгляду заяви від посади та викладацької діяльності, а також позбавити займаних посад та усунути від викладацької діяльності».

Враховуючи суспільний інтерес до цієї події, адвокати ПАО CONSENSUS вирішили з’ясувати чи може художній твір стати підставою для звільнення?

Відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником. Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) виконання працівником виховних функцій; 2) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами.

Із статуту вишу слідує, що завідувач кафедри забезпечує організацію освітнього процесу, виконання навчальних планів і програм навчальних дисциплін, здійснює контроль за якістю викладання навчальних дисциплін, навчально-методичною та науковою діяльністю викладачів кафедри. Робити більш конкретні висновки про наявність в обов’язках завідувача кафедри виховної функції можна лише на підставі його посадової інструкції.

Що стосується аморального проступку – його визначення в законі не надається і належить до категорії оціночних понять. Трудове законодавство не дає визначення аморального проступку, проте, широкому значенні, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком можна вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо. З огляду на це, постає питання, чи може публікація художнього твору вважатися аморальним проступком?

Відповідно до ст.7 Закону України «Про культуру» держава гарантує свободу творчості, вільний вибір діяльності у сфері культури. Право людини провадити творчу діяльність може реалізовуватися і на професійній, і на аматорській основі, втручання у творчий процес і здійснення цензури у творчій діяльності не допускаються. Чи є зміст зазначеного твору аморальним –  це не може встановлюватися рішенням ініціативної групи з числа викладачів та студентів вишу. Окрім цього, якщо розглядати аморальний проступок у наведеному вище значені, варто зауважити, що мова йде саме про вчинення певних дій, в той час як у зверненнях, які стали підставою для звільнення завідувача кафедри, претензії трудового колективу стосуються не дій, а  саме змісту оповідання.

Таким чином, чи правомірне було рішення про звільнення буде встановлювати суд (у разі, якщо звільнена особа матиме бажання оскаржити це рішення). Ми, у свою чергу, навели свої аргументи, якими нормами, на нашу думку, мали керуватися сторони у цій ситуації.