Адвокати ПАО «Консенсус» захистили інтереси пенсіонера-переселенця та добилися поновлення йому пенсійних виплат.

Проблема припинення соціальних та пенсійних виплат внутрішньо-переміщеним особам, нажаль, дуже розповсюджена в Україні. І доки ЗМІ та міжнародні організації намагаються якось вплинути на цю ситуацію, та привернути увагу до цієї проблеми, єдиним ефективним діючим інструментом захисту пенсіонера-переселенця є індивідуальний судовий позов.

До адвокатів  ПАО «Консенсус» звернувся пенсіонер, якому територіальним органом Пенсійного фонду України було припинено нарахування та виплати пенсії.

 Наші адвокати  проаналізували норми чинного законодавства України в сфері пенсійного забезпечення, прав та свобод внутрішньо переміщених осіб, практики Європейського суду з прав людини, після чого підготували необхідні юридичні документи та представили інтереси клієнта в Ужгородському окружному адміністративному  та Восьмому апеляційному адміністративному судах.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції зазначив наступне:

  • Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами. У ч.1 ст.49 Цього Закону визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Цей перелік підстав припинення виплати пенсії є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
  • Припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених у ст.49 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV. Як вбачається із рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виплата пенсії позивача була припинена у звязку з не підтвердженням фактичного місця проживання на пп. 2 та пп. 4 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування. Однак, законом не передбачено такої підстави для припинення пенсії.
  • Не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

 

Також суд першої інстанції врахував:

  • Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, у якому Суд зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
  • Рішення Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пічкур проти України»), відповідно до якого вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
  • Постанову в зразковій справі №Пз/9901/402/18 (805/402/18-а) про задоволення адміністративного позову з підстав, які відповідають висновкам, викладеним у даній постанові. Тому, при розгляді даної справи, судом враховані висновки рішення Верховного Суду від 03 травня 2018 у зразковій справі № Пз/9901/20/18. Зазначене рішення Верховного Суду набрало законної сили 04 вересня 2018 року.

     Суд першої інстанції позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував рішення засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Ужгородської міської ради, в частині припинення виплати пенсії. Суд визнав протиправними дії Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо припинення нарахування та виплати пенсії, зобов’язав поновити виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії до дня її поновлення. Також суд стягнув на користь нашого клієнта з відповідачів судові витрати.

   Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач - Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області оскаржив його в апеляційному порядку. За результатами розгляду скарги Восьмим апеляційним адміністративним судом колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

     Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції вважає, що відповідачем безпідставно було припинено нарахування та виплату пенсії, чим порушено гарантоване Конституцією України право позивача на пенсійне забезпечення. Внутрішньо переміщені особи мають право на пенсію на підставі норм законодавства України, а не підтвердження фактичного місця проживання не є підставою припинення виплати пенсії.

Якщо Вам потрібна допомога адвоката або юридична консультація, будь ласка, заповніть форму на нашому сайті www.consensus.legal  або телефонуйте +380662044643