Клієнт ПАО CONSENSUS у 1989 році на підставі договору отримав право власності на майно – була здійснена передача будівлі з балансу відділення пошти на баланс клієнта. Ця будівля  за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, у 2012 році від однієї особи перейшла у власність до іншої особи. У зв’язку із цим клієнт звернувся до суду з позовом про повернення з незаконного володіння та визнання права власності на будівлю.

Рішенням суду першої інстанції за клієнтом було визнано право власності на об'єкт нерухомості. З метою реєстрації права власності на зазначену будівлю він звернувся до Ужгородського міськрайонного управління юстиції в Закарпатській області,  та отримав у відповідь лист з роз'ясненням, однак вказаної реєстрації права власності проведено не було. У зв'язку з неможливістю реєстрації за клієнтом права власності на зазначену будівлю, його позбавлено можливості здійснювати правомочності власника, тому він звернулося до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до інформаційної довідки щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на спірну будівлю та незавершену добудову до неї в реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за іншою особою на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Враховуючи визнання за клієнтом права власності на об'єкт нерухомості, на підставі рішень судів першої та апеляційної інстанції, виникла необхідність скасування відповідного запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою.

Рішення суду першої інстанції позов клієнта  було задоволено, визнано недійсним та скасовано запис про право власності на об'єкт нерухомого майна і незавершену будівництвом збудовану добудову до неї. Рішенням апеляційного суду це рішення було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.  Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, клієнт не оскаржував рішення державного реєстратора, як це передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права власності, недійсним не визнавався і не скасований, тобто є чинним, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. 

Адвокатам ПАО CONSENSUS вдалося довести, що такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки суд не звернув уваги на те, що право власності на будівлю визнано за клієнтом на підставі судових рішень, однак клієнт позбавлений права на реєстрацію, вільне користування та розпорядження майном, оскільки  спірне майно зареєстроване за іншою особою. Таким чином, рішення апеляційного суду було скасовано, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову нашого клієнта було залишено в силі. Окрім цього, враховуючи, що касаційну скаргу було задоволено,  а клієнт сплатив судовий збір за подання касаційної скарги, зазначені  судові витрати клієнта було покладено на відповідачів у справі.